моральний

МОРА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до моралі (у 1, 2 знач.).

Коли вичерпався запас новин, радо звертав [батько] розмову на інші, переважно моральні теми (І. Франко);

Моральний кодекс суспільства (з публіц. літ.);

Моральний висновок;

// Який містить у собі мораль.

Він забув, що його парафія не чула од його [нього] .. моральної проповіді на зрозумілій для селян народній мові (І. Нечуй-Левицький).

2. Який відповідає вимогам моралі (у 1 знач.).

Доказував [о. Альойзій] Миколі, що брати за голос п'ятку – це річ не моральна, що перекуплюватись при виборах даються лиш люди нечесні (Л. Мартович);

В ній [у педагогічній роботі] вона побачила глибоку моральну красу (О. Донченко).

3. Пов'язаний з духовним життям людини.

Даремне думаєте, що я вже в такому розпачливому моральному стані (Леся Українка);

– Море та молодь, – ото дві стихії, без яких не можу прожити, – каже було Марія Дмитрівна, й правду казала, бо то були найкращі ліки на всі її фізичні й моральні болі (Дніпрова Чайка).

Значення в інших словниках

1. моральний — мора́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. моральний — (кодекс) етичний; (стан) духовий <сов. духовний>, психічний.  Словник синонімів Караванського
3. моральний — -а, -е. 1》 Стос. до моралі (у 1, 2 знач.). || Який містить мораль. 2》 Який відповідає вимогам моралі (у 1 знач.). 3》 Пов'язаний з духовним життям людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. моральний — мора́льний (лат. moralis) той, що стосується моралі, етичний. Мοральний кодекс будівника комунізму – звід найважливіших норм і загальних принципів комуністичної моралі. Сформульований у Програмі КПРС.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. моральний — ДУХО́ВНИЙ (пов'язаний з розумовим, психічним життям, внутрішнім світом людини), МОРА́ЛЬНИЙ, ВНУ́ТРІШНІЙ, ДУХО́ВИЙ зах.; ДУШЕ́ВНИЙ, ЧУТТЄ́ВИЙ (стосовний психічної діяльності); ПЛАТОНІ́ЧНИЙ (про почуття — позбавлений чуттєвості).  Словник синонімів української мови
6. моральний — Мора́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. моральний — МОРА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до моралі (у1, 2 знач.). Коли вичерпався запас новин, радо звертав [батько] розмову на інші, переважно моральні теми (Фр., IV, 1950, 192); "Людина людині, — підкреслюється в моральному кодексі, — друг, товариш і брат" (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. моральний — Моральний, -а, -е Нравственный. Не зупиняймося й моральним занепадом наших українців. К. ХП. 133. Од моральної втоми він не зміг стояти. Левиц. Пов. 68.  Словник української мови Грінченка