мораль
МОРА́ЛЬ, і, ж.
1. Система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика (у 2 знач.).
Польська аристократія з своєю буржуазною мораллю і голим цинізмом в “Основах суспільності” і в повісті “Для домашнього вогнища”, робота інтелігента серед .. народної маси .. – от що служить темою більших Франкових повістей (М. Коцюбинський);
Є в мене лектор – друг. Читає слухачам Про етику й мораль. Він з темною вже зжився (Л. Дмитерко).
2. Повчальний висновок із чогось.
– Ні, кінця казочці історія поки не дописала, проте мораль свою казочка має, – скинув ясним оком Іван (П. Колесник);
Мораль, авторський присуд не завжди потрібні, якщо думка автора чітко проступає в ході подій твору, постає із взаємин персонажів (з газ.).
3. розм. Повчання, настанови, поради.
Словник української мови (СУМ-20)