мордатий
МОРДА́ТИЙ, а, е.
1. З великою товстою мордою (про тварин).
Один мордатий Кіт до Щуки учащав (Л. Глібов);
До кімнати вбіг чорний мордатий пудель (П. Загребельний).
2. вульг. Із товстим, широким обличчям.
Чорний мордатий чоловік, як ведмідь зарослий, ухопив здоровенну кошівку з рибою і з натугою поніс її у курінь (Панас Мирний);
В'їхав, як завжди, не сам, а з приятелями, мордатими синками новотроїцьких хуторян (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)