мордатий
МОРДА́ТИЙ, а, е.
1. З великою товстою мордою (про тварин).
Один мордатий Кіт до Щуки учащав (Гл., Вибр., 1957, 141);
До кімнати вбіг чорний мордатий пудель (Загреб., Європа 45, 1959, 176).
2. вульг. Із товстим, широким обличчям.
Чорний мордатий чоловік, як ведмідь зарослий, ухопив здоровенну кошівку з рибою і з натугою поніс її у курінь (Мирний, І, 1954, 349);
В’їхав, як завжди, не сам, а з приятелями, мордатими синками новотроїцьких хуторян (Гончар, Таврія.., 1957, 24).
Словник української мови (СУМ-11)