1. Словник української мови в 11 томах

мордатий

МОРДА́ТИЙ, а, е.

1. З великою товстою мордою (про тварин).

Один мордатий Кіт до Щуки учащав (Гл., Вибр., 1957, 141);

До кімнати вбіг чорний мордатий пудель (Загреб., Європа 45, 1959, 176).

2. вульг. Із товстим, широким обличчям.

Чорний мордатий чоловік, як ведмідь зарослий, ухопив здоровенну кошівку з рибою і з натугою поніс її у курінь (Мирний, І, 1954, 349);

В’їхав, як завжди, не сам, а з приятелями, мордатими синками новотроїцьких хуторян (Гончар, Таврія.., 1957, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мордатий — морда́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мордатий — Пикатий. Словник синонімів Караванського
  3. мордатий — див. гладкий Словник синонімів Вусика
  4. мордатий — -а, -е. 1》 З великою товстою мордою (про тварин). 2》 вульг. Із товстим, широким обличчям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мордатий — Пикатий, мизатий, мидзатий, див. мордань Словник чужослів Павло Штепа
  6. мордатий — МОРДА́ТИЙ, а, е. 1. З великою товстою мордою (про тварин). Один мордатий Кіт до Щуки учащав (Л. Глібов); До кімнати вбіг чорний мордатий пудель (П. Загребельний). 2. вульг. Із товстим, широким обличчям. Словник української мови у 20 томах
  7. мордатий — МОРДА́ТИЙ розм. (з товстим, широким обличчям), ТОВСТОЛИ́ЦИЙ, ТОВСТОМО́РДИЙ розм., ТОВСТОПИ́КИЙ вульг., ПИКА́ТИЙ вульг. Служили у троян два брати, Із них був всякий Голіаф; Широкоплечий і мордатий, І по вівці цілком глитав (І. Словник синонімів української мови