морозець
МОРО́ЗЕ́ЦЬ, о́зцю́, ч.
Зменш.-пестл. до моро́з.
Зима-лихоманка морозцем дмухнула (Л. Глібов);
Бачура йшов по грузькій, трохи загусклій від вечірнього легкого морозцю дорозі (М. Чабанівський);
Любив мене, мати, запорожець, Водив мене босу на морозець (Ганна Барвінок).
◇ (1) Аж моро́зцем обси́пало (д) див. обсипа́ти;
(2) Моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками (д) див. моро́з;
(3) Моро́зе́ць дере́ по спи́ні (д) див. моро́з;
(4) Моро́зе́ць пішо́в (побі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по спи́ні і т. ін.) – те саме, що [Аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) (див. моро́з).
– Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко);
А що, коли він захлинеться у воді? Аж морозець побіг від цієї думки по спині (О. Донченко);
(5) Моро́зе́ць пробі́г по́за шкі́рою (д) див. моро́з;
(6) Моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (д) див. моро́з;
Притягло́ моро́зом (моро́зцем) див. притяга́ти;
(7) Сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні (д) див. си́пнути.
Словник української мови (СУМ-20)