морснути
МОРСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого і без прям. дод., розм.
Однокр. до мо́рскати.
– Смерть латинці звали mors, мабуть, через те, що як морсне, то й перекинешся, й ноги задереш, і сам не знаєш коли... (І. Нечуй-Левицький);
– Думка була така, що Микитка товче собою поміж коні, та кінь морсне його підковою по чолі та зробить йому амінь (Л. Мартович);
– Та як виважить [пан] долоню, та як морсне по виду мене... (А. Тесленко).
Словник української мови (СУМ-20)