морфема

МОРФЕ́МА, и, ж., лінгв.

Найменша неподільна значуща одиниця мови, що має певне лексичне або граматичне значення.

Домінуючою в давньому українському письменстві була так звана книжна мова, що являла собою суміш старослов'янських елементів, лексем і морфем української народної мови, полонізмів, латинізмів тощо (з наук. літ.);

Морфема – родове поняття, що охоплює такі видові поняття, як корінь, префікс, суфікс, конфікс, інтерфікс, постфікс, флексія (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. морфема — морфе́ма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. морфема — -и, ж., лінгв. Найменша значуща частина слова (корінь, суфікс, префікс, флексія), що складається з однієї або кількох фонем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. морфема — морфе́ма (від грец. μορφή – форма) мовозн. значеннєва частина слова (корінь, префікс, суфікс, закінчення).  Словник іншомовних слів Мельничука
4. морфема — Найменша неподільна значуща частина слова, яка визначає або його значення, або граматичні відношення певного слова; узагальнений тип конкретних різновидів морфів.  Універсальний словник-енциклопедія
5. морфема — МОРФЕ́МА, и, ж., лінгв. Найменша значуща частина слова (корінь, суфікс, префікс, флексія), що складається з однієї або кількох фонем.  Словник української мови в 11 томах