морфема
МОРФЕ́МА, и, ж., лінгв.
Найменша неподільна значуща одиниця мови, що має певне лексичне або граматичне значення.
Домінуючою в давньому українському письменстві була так звана книжна мова, що являла собою суміш старослов'янських елементів, лексем і морфем української народної мови, полонізмів, латинізмів тощо (з наук. літ.);
Морфема – родове поняття, що охоплює такі видові поняття, як корінь, префікс, суфікс, конфікс, інтерфікс, постфікс, флексія (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- морфема — морфе́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- морфема — -и, ж., лінгв. Найменша значуща частина слова (корінь, суфікс, префікс, флексія), що складається з однієї або кількох фонем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- морфема — морфе́ма (від грец. μορφή – форма) мовозн. значеннєва частина слова (корінь, префікс, суфікс, закінчення). Словник іншомовних слів Мельничука
- морфема — Найменша неподільна значуща частина слова, яка визначає або його значення, або граматичні відношення певного слова; узагальнений тип конкретних різновидів морфів. Універсальний словник-енциклопедія
- морфема — МОРФЕ́МА, и, ж., лінгв. Найменша значуща частина слова (корінь, суфікс, префікс, флексія), що складається з однієї або кількох фонем. Словник української мови в 11 томах