мотет

МОТЕ́Т, у, ч., муз.

1. Жанр вокальної багатоголосої музики.

Установлено, що духовну контату трактовано композитором у дусі та за законами лютеранської проповоді. Головні висновки щодо духовної кантати було перевірено на спорідненому жанрі мотету (з наук. літ.).

2. Хоровий твір, нерідко з інструментальним супроводом.

Покаянні мотети.

Значення в інших словниках

1. мотет — моте́т 1 іменник чоловічого роду жанр поезії моте́т 2 іменник чоловічого роду твір  Орфографічний словник української мови
2. мотет — -у, ч., муз. Жанр вокальної або вокально-інструментальної багатоголосої музики.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мотет — (фр. motet, від mot — слово) — 1. В ХІІ — XIV ст. — багатоголосний твір, де поєднувались кілька самостійних мелодій, які виконувались на різні літургійні тексти, інколи різними мовами. 2. В XV — XVIII ст.  Словник-довідник музичних термінів
4. мотет — моте́т (італ. mottetto, від motto – слово) муз. жанр вокальної багатоголосої музики.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. мотет — Середньовічна багатоголоса церковна пісня, яка ґрунтується на cantus firmus, від XV ст. — однотекстова a cappella; в XVII ст. — також з інструментами, сольними голосами.  Універсальний словник-енциклопедія