мотив
МОТИ́В, у, ч.
1. Підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина.
Він вишукав собі нове помешкання .. Начко прийняв цю відомість мовчки, як тяжкий, але заслужений удар, не питав брата про мотиви цього кроку (І. Франко);
Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде).
2. муз. Найменша ритмічна одиниця мелодії, що складається з двох-трьох звуків, об'єднаних логічним наголосом.
Речитатив супроводять здебільшого довгі або короткі акорди, а часом і виразні, відповідно ритмізовані фрази та мотиви в оркестрі (з навч. літ.);
Урочисто грав духовий оркестр. У найскладніших звукових сплавах, у зіткненні мотивів, мідних сурм, голосів, литавр і нових пісень народжувалась народна героїчна симфонія (О. Довженко);
// Мелодія, наспів.
Веселий мотив вальсу розлився по просторій світлиці (І. Нечуй-Левицький);
Вона [хореографічна картина “Запорожці”] починається й закінчується мотивом народної пісні “Засвистали козаченьки” (з наук. літ.).
3. Тема або ідея твору мистецтва.
З того, як художник трактує свої мотиви, можна пізнати його душу (М. Коцюбинський);
У 1871–1875 рр. і пізніше .. з'являється ряд статей і рецензій Драгоманова, одним з головних мотивів яких була оборона національного достоїнства українського народу (з наук. літ.);
В народній ліриці нашій бачимо ми раз у раз все більш глибокі соціальні мотиви (М. Рильський).
4. Зразок, характерна особливість (малюнка, зображення тощо).
Як сипле що або вирізує [гуцул], – кладе туди сто орнаментів, сто мотивів, сто барв (Г. Хоткевич);
Орнаментальні мотиви тканини мають вигляд зірок, восьмикутників, геометризованих розеток, квітів та ін (з наук. літ.);
Мотиви різьби [на коморах] є класично народними й типовими для дерева (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)