мотив
моти́в
• мотив
(від лат. motivus — рухливий чи італ. motivo — привід)
- у літ. вжитку поняття, пов'язане зі змістом, ідейно-худож. домінантами твору чи творчості письменника. У порівняльно-історичному літературознавстві — найменша чи неподільна частка сюжету, яка може повторюватися, "мандрувати" з твору в твір або навіть з л-ри в л-ру (напр., в укр. нар. пісні М. розлуки з милим через воріженьків). Фольклорне походження багатьох М. вказує на їхню нац. специфіку, хоч є М., спільні для різних нац. л-р. У наук. обіг термін увів Й. В. Гете ("Літа науки Вільгельма Майстера", "Про епічну й драматичну поезію"). Як літературознавча категорія формується з поч. 20 ст., зокрема у працях О. Веселовського. У новітніх теор. працях (рос. фольклориста В. Проппа, франц. етнографа і соціолога К. Леві-Строса) досліджуються не лише зміст, а й способи поєднання та комбінування М.; обгрунтовується думка про те, що новизну і вартісність твору визначає не так суть М., як його худож. інтерпретація. Розрізняють М. головні і другорядні, сталі й динамічні. Своє місце серед мотивів займає лейтмотив. Це наголошення чи варіювання певної думки, ідеї, важливих подробиць, характерне для твору чи творчості письменника. Поняття "мотив" правомірно вживати в одному ряду з такими термінами, як тема художнього твору, ідея художня та ін.
Г. М. Сивокінь.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)