мотив

моти́в

• мотив

(від лат. motivus — рухливий чи італ. motivo — привід)

- у літ. вжитку поняття, пов'язане зі змістом, ідейно-худож. домінантами твору чи творчості письменника. У порівняльно-історичному літературознавстві — найменша чи неподільна частка сюжету, яка може повторюватися, "мандрувати" з твору в твір або навіть з л-ри в л-ру (напр., в укр. нар. пісні М. розлуки з милим через воріженьків). Фольклорне походження багатьох М. вказує на їхню нац. специфіку, хоч є М., спільні для різних нац. л-р. У наук. обіг термін увів Й. В. Гете ("Літа науки Вільгельма Майстера", "Про епічну й драматичну поезію"). Як літературознавча категорія формується з поч. 20 ст., зокрема у працях О. Веселовського. У новітніх теор. працях (рос. фольклориста В. Проппа, франц. етнографа і соціолога К. Леві-Строса) досліджуються не лише зміст, а й способи поєднання та комбінування М.; обгрунтовується думка про те, що новизну і вартісність твору визначає не так суть М., як його худож. інтерпретація. Розрізняють М. головні і другорядні, сталі й динамічні. Своє місце серед мотивів займає лейтмотив. Це наголошення чи варіювання певної думки, ідеї, важливих подробиць, характерне для твору чи творчості письменника. Поняття "мотив" правомірно вживати в одному ряду з такими термінами, як тема художнього твору, ідея художня та ін.

Г. М. Сивокінь.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мотив — моти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мотив — Усвідомлена причина, необхідність здійснити певні дії, фактор самодетермінації поведінки. англ. tune / motive / motif; нім. Beweggrund m; угор. motivum / ok; рос. мотив. Словник із соціальної роботи
  3. мотив — (учинку) спонука, підстава, причина, привід; (пісні) мелодія, наспів, ц. глас; мн. МОТИВИ, мотивація, б. з. мотивовання, сов. мотивування. Словник синонімів Караванського
  4. мотив — -у, ч. 1》 Підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина. 2》 муз. Мелодичний зворот (найменший відрізок мелодії), що має виразний музичний зміст. || Найменший елемент музичної побудови. || Частина теми, яка може мати самостійне значення в розробці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мотив — Спонука, принука, спричина, поштовх, див. імпульс Словник чужослів Павло Штепа
  6. мотив — (від лат. moveo — рухаю) — 1. Найменша музична побудова, яка включає частину музичної теми і звичайно містить одну сильну метричну долю. Словник-довідник музичних термінів
  7. мотив — МОТИ́В, у, ч. 1. Підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина. Він вишукав собі нове помешкання .. Начко прийняв цю відомість мовчки, як тяжкий, але заслужений удар, не питав брата про мотиви цього кроку (І. Словник української мови у 20 томах
  8. мотив — (англ. motive, reason) 1. внутрішня стійка психологічна причина поведінки або вчинку людини. 2. спонукальна причина, привід до якої-небудь дії. Економічний словник
  9. мотив — моти́в (франц. motif, від лат. moveo – рухаю) 1. психол. Спонукальна причина дій і вчинків людини. 2. Основна музична побудова, яка становить характерну частину музичної теми; у побутовому розумінні – мелодія, наспів. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. мотив — МЕЛО́ДІЯ (милозвучна послідовність звуків, яка створює певну музичну єдність), МОТИ́В, НА́СПІВ, ВИ́СПІВ розм., ГО́ЛОС заст. З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Ю. Шовкопляс); Веселий мотив вальса розлився по просторій світлиці (І. Словник синонімів української мови
  11. мотив — Моти́в, -ву; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. мотив — МОТИ́В, у, ч. 1. Підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина. Він вишукав собі нове помешкання.. Начко прийняв цю відомість мовчки, як тяжкий, але заслужений удар, не питав брата про мотиви цього кроку (Фр. Словник української мови в 11 томах
  13. мотив — рос. мотив свідоме спонукання до дії для задоволення будь-якої потреби людини. Виникаючи на основі потреби, М. відображає її більш або менш адекватно. М. є обґрунтуванням вольової дії, відображає ставлення людини до вимог суспільства. Eкономічна енциклопедія