1. Словник української мови в 11 томах

мотив

МОТИ́В, у, ч.

1. Підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина.

Він вишукав собі нове помешкання.. Начко прийняв цю відомість мовчки, як тяжкий, але заслужений удар, не питав брата про мотиви цього кроку (Фр., VI, 1951, 248);

Не можна зрозуміти людину, пояснити особливості її світогляду, мотиви її вчинків, не вивчивши суспільно-історичних умов, у яких цій людині доводиться діяти (Ком. Укр., 4, 1966, 50).

2. муз. Найменша ритмічна одиниця мелодії, що складається з двох-трьох звуків, об’єднаних логічним наголосом.

Речитатив супроводять здебільшого довгі або короткі акорди, а часом і виразні, відповідно ритмізовані фрази та мотиви в оркестрі (Осн.. диригуй., 1960, 129);

Урочисто грав духовий оркестр. У найскладніших звукових сплавах, у зіткненні мотивів, мідних сурм, голосів, литавр і нових пісень народжувалась народна героїчна симфонія (Довж., І, 1958, 93);

// Мелодія, наспів.

Веселий мотив вальса розлився по просторій світлиці (Н.-Лев., IV, 1956, 91);

Вона [хореографічна картина "Запоріжці"] починається й закінчується мотивом народної пісні "Засвистали козаченьки" (Мист., 6, 1958, 18).

3. Тема або ідея твору мистецтва.

З того, як художник трактує свої мотиви, можна пізнати його душу (Коцюб., II, 1955, 433);

В 1871-1875 рр. і пізніше.. з’являється ряд статей і рецензій Драгоманова, одним з головних мотивів яких була оборона національного достоїнства українського народу (Укр. літ. критика, 1959, 196);

В народній ліриці нашій бачимо ми раз у раз все більш глибокі соціальні мотиви (Рильський, III, 1956,157).

4. Зразок, характерна особливість (малюнка, зображення тощо).

Як сипле що або вирізує [гуцул], — кладе туди сто орнаментів, сто мотивів, сто барв (Хотк., II, 1966, 68);

Орнаментальні мотиви тканини мають вигляд зірок, восьмикутників, геометризованих розеток, квітів та ін. (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 102);

Мотиви різьби [на коморах] є класично народними й типовими для дерева (Дерев. зодч. Укр., 1949, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мотив — моти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мотив — Усвідомлена причина, необхідність здійснити певні дії, фактор самодетермінації поведінки. англ. tune / motive / motif; нім. Beweggrund m; угор. motivum / ok; рос. мотив. Словник із соціальної роботи
  3. мотив — (учинку) спонука, підстава, причина, привід; (пісні) мелодія, наспів, ц. глас; мн. МОТИВИ, мотивація, б. з. мотивовання, сов. мотивування. Словник синонімів Караванського
  4. мотив — -у, ч. 1》 Підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина. 2》 муз. Мелодичний зворот (найменший відрізок мелодії), що має виразний музичний зміст. || Найменший елемент музичної побудови. || Частина теми, яка може мати самостійне значення в розробці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мотив — Спонука, принука, спричина, поштовх, див. імпульс Словник чужослів Павло Штепа
  6. мотив — (від лат. moveo — рухаю) — 1. Найменша музична побудова, яка включає частину музичної теми і звичайно містить одну сильну метричну долю. Словник-довідник музичних термінів
  7. мотив — МОТИ́В, у, ч. 1. Підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина. Він вишукав собі нове помешкання .. Начко прийняв цю відомість мовчки, як тяжкий, але заслужений удар, не питав брата про мотиви цього кроку (І. Словник української мови у 20 томах
  8. мотив — • мотив (від лат. motivus — рухливий чи італ. motivo — привід) - у літ. вжитку поняття, пов'язане зі змістом, ідейно-худож. домінантами твору чи творчості письменника. Українська літературна енциклопедія
  9. мотив — (англ. motive, reason) 1. внутрішня стійка психологічна причина поведінки або вчинку людини. 2. спонукальна причина, привід до якої-небудь дії. Економічний словник
  10. мотив — моти́в (франц. motif, від лат. moveo – рухаю) 1. психол. Спонукальна причина дій і вчинків людини. 2. Основна музична побудова, яка становить характерну частину музичної теми; у побутовому розумінні – мелодія, наспів. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. мотив — МЕЛО́ДІЯ (милозвучна послідовність звуків, яка створює певну музичну єдність), МОТИ́В, НА́СПІВ, ВИ́СПІВ розм., ГО́ЛОС заст. З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Ю. Шовкопляс); Веселий мотив вальса розлився по просторій світлиці (І. Словник синонімів української мови
  12. мотив — Моти́в, -ву; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. мотив — рос. мотив свідоме спонукання до дії для задоволення будь-якої потреби людини. Виникаючи на основі потреби, М. відображає її більш або менш адекватно. М. є обґрунтуванням вольової дії, відображає ставлення людини до вимог суспільства. Eкономічна енциклопедія