мотляти

МОТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм.

Те саме, що метля́ти 1; махати.

Славко заливався дрібним сміхом, мотляючи в повітрі рученятами (Олесь Досвітній);

Вітер тріпав папірцем, що в руці, мотляв порожньою торбинкою (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. мотляти — мотля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. мотляти — див. хитати  Словник синонімів Вусика
3. мотляти — -яю, -яєш, недок., розм. Те саме, що метляти 1); махати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мотляти — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. мотляти — МОТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що метля́ти 1; махати. Славко заливався дрібним сміхом, мотляючи в повітрі рученятами (Досв., Вибр., 1959, 314); Вітер тріпав папірцем, що в руці, мотляв порожньою торбинкою (Головко, І, 1957, 126).  Словник української мови в 11 томах