мотнути
МОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Однокр. до мота́ти 2, 3.
Василь тільки рукою поведе або головою мотне, то вже Маруся і почервоніла (Г. Квітка-Основ'яненко);
Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Олесь Досвітній);
Шинкарка мотнула з свитою в другу кімнату (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)