мотнути

МОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до мота́ти 2, 3.

Василь тільки рукою поведе або головою мотне, то вже Маруся і почервоніла (Кв.-Осн., II, 1956, 29);

Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Досв., Вибр., 1959, 47);

Шинкарка мотнула з свитою в другу кімнату (Мирний, І, 1949, 257).

Значення в інших словниках

1. мотнути — мотну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мотнути — -ну, -неш, док. Однокр. до мотати 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мотнути — МОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до мота́ти 2, 3. Василь тільки рукою поведе або головою мотне, то вже Маруся і почервоніла (Г. Квітка-Основ'яненко); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві...  Словник української мови у 20 томах
4. мотнути — МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИ розм., МОТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. мотнути — Мотати, -та́ю, -єш, одн. в. мотну́ти, -ну́, -не́ш гл. 1) Мотать, наматывать, мотнуть. Мотати нитки на клубок. на ус мотати. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Слухає та на ус мотає. Чуб. І. 289. 2) Болтать, болтнуть, качать, качнуть, махать, махнуть.  Словник української мови Грінченка