моторити

МОТО́РИТИ, рю, риш, недок., що, розм., рідко.

Те саме, що роби́ти; діяти (у 1, 2 знач.).

А тим часом місяць пливе оглядать І небо, і зорі, і землю, і море. Та глянуть на люде [людей], що вони моторять (Т. Шевченко);

І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. моторити — мото́рити дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. моторити — -рю, -риш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що робити; діяти (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. моторити — ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́ТИ розм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯ діал.; ВИРОБЛЯ́ТИ (ВИРО́БЛЮВАТИ рідше) що, ТВОРИ́ТИ що, розм.  Словник синонімів української мови
4. моторити — МОТО́РИТИ, рю, риш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що роби́ти; діяти (у 1, 2 знач.). А тим часом місяць пливе оглядать І небо, і зорі, і землю, і море. Та глянуть на люде [людей], що вони моторять (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
5. моторити — Мото́рити, -рю, -риш гл. Дѣлать, подѣлывать. А тим часом місяць пливе оглядать і небо, і зорі, і землю, і море, та глянуть на люде, що вони моторять, щоб Богові вранці про те росказать. Шевч. 162.  Словник української мови Грінченка