мотуззя

МОТУ́ЗЗЯ, я, с.

Збірн. до мо́туз і мотузо́к.

Він торгував маззю, мотуззям, заліззям і всякою всячиною (І. Франко);

Вночі пов'язали [моряки] пояси, мотуззя, сорочки і по скелі спустилися до моря (Ю. Мушкетик);

* У порівн. Гнівом загоряються очі в діда, жили напружились, як мотуззя, м'язи на руках випинаються, мов ремінні (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. мотуззя — моту́ззя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. мотуззя — див. вірьовка  Словник синонімів Вусика
3. мотуззя — -я, с. Збірн. до мотуз і мотузок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мотуззя — крути́ти (сука́ти) мотузки́ (моту́ззя) з кого. Повністю підпорядковувати кого-небудь своїй волі, змушувати виконувати все відповідно до своїх бажань. Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник).  Фразеологічний словник української мови
5. мотуззя — Моту́ззя, -ззя, -ззю, -ззям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мотуззя — МОТУ́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до мо́туз і мотузо́к. Він торгував маззю, мотуззям, заліззям і всякою всячиною (Фр., V, 1951, 209); Вночі пов’язали [моряки] пояси, мотуззя, сорочки і по скелі спустилися до моря (Мушк., Серце.., 1962, 232); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
7. мотуззя — Мотуззя, -зя с. соб. Веревки. Гниле мотуззя. Гей, гей, рятуйте і мотуззя готуйте. Чуб. III. 326.  Словник української мови Грінченка