мрія
МРІ́Я, ї, ж.
1. Те, що створене уявою, фантазією; витвір уяви.
– Ті часи були для мене щасливі.., вони встають в моїй уяві, неначе пишні мрії фантазії (І. Нечуй-Левицький);
Вже не падає тінь на Злату Улічку, вузьку та покручену пристань середньовічних мрійників-алхіміків... Сьогодні вона стала справді золотою не в мріях, а наяву (О. Гончар);
В життя перетворимо мрію, Щоб дійсністю стала вона (П. Дорошко);
// заст. Привид, примара.
Не встигли Улас та Юрко добре роздивитися на ту мрію, вона щезла (І. Нечуй-Левицький).
2. Думка про щось бажане, приємне.
Мрії про такі розкішні кімнати здались їй пустими (І. Нечуй-Левицький);
– А навіщо... мріяти? – Як – навіщо? – дивується Валентина. – Людина без мрій, як птах без крил. Тому, хто перестає мріяти, одразу важче стає жити (В. Логвиненко);
* У порівн. Море далеко леліє так ніжно, як мрія (Леся Українка);
// Бажання, прагнення.
Балабуха й сам схаменувсь і втямив, що він виявив свою палку мрію, яка була зовсім не до речі, що треба було говорити зовсім не таким академічним язиком (І. Нечуй-Левицький);
Що б я дав, щоб ти спочила трохи та була зараз зо мною! Але це тільки мрії! (М. Коцюбинський);
Великий Іван закінчив інститут, Одержав диплом, мрії здійснивши давні! (І. Нехода);
// Предмет бажань, прагнень.
Коли в Києві організувалась була Академія художеств, мрія мого життя, я вступив і до Академії (О. Довженко);
– Ти знаєш, – ще тихше промовив Генріх, – зіграти в “Гамлеті” – це мрія всього мого життя (Ю. Смолич);
// Про кохану людину.
Перед ним [Гнатом] на ослоні сиділа його колишня мрія, свіжа та гарна, як квітка (М. Коцюбинський).
3. Про щось нереальне, нездійсненне, недосяжне; фантазія.
Сестрице люба, я тобі бажаю Ясного щастя (коли се не мрія!) (Леся Українка).
(1) Роже́ві мрі́ї – про щось нереальне, нездійсненне.
Чебанов просидів щось 2 години, розказував про себе й про свій замір дати концерт в Чернігові .. і т. інші рожеві мрії починаючого артиста (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)