мстиво

МСТИ́ВО.

Присл. до мсти́вий.

Писар мстиво й голосно зареготався (І. Нечуй-Левицький);

Після вчорашньої поїздки з штабу фронту Матусенко в бою мстиво одводив душу (О. Кундзич);

Оченята блищали мстиво, вогнисто (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. мстиво — мсти́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мстиво — Присл. до мстивий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мстиво — МСТИ́ВО. Присл. до мсти́вий. Писар мстиво й голосно зареготався (Н.-Лев., IV, 1956, 167); Після вчорашньої поїздки з штабу фронту Матусенко в бою мстиво одводив душу (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 85); Оченята блищали мстиво, вогнисто (Рибак, Зброя.., 1943, 166).  Словник української мови в 11 томах
4. мстиво — Мстиво нар. Мстительно. Його серце мстиво якось стрепенулося у грудях. МВ. (О. 1862. І. 87).  Словник української мови Грінченка