мстивий
МСТИ́ВИЙ, а, е.
Схильний до помсти.
– Він чоловік без серця, без душі, мстивий, а до того консерватист до смішності (О. Кобилянська);
Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Д. Ткач);
// Який виражає, містить у собі помсту; сповнений помсти.
Очі козацькі променіли одвагою, серця козацькі кипіли гнівом мстивим... (Марко Вовчок);
Недобре, мстиве почуття душило його, палив біль щойно завданої образи (О. Гончар);
Був злий [Геннадій] на весь світ. З душевної каламуті його виплоджувалося щось таке мстиве. Хотілося завдати прикрості й іншим (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)