мстивий

МСТИ́ВИЙ, а, е. Схильний до помсти.

— Він чоловік без серця, без душі, мстивий, а до того консерватист до смішності (Коб., І, 1956, 152);

Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Ткач, Арена, 1960, 146);

// Який виражає, містить у собі помсту; сповнений помсти.

Очі козацькі променіли одвагою, серця козацькі кипіли гнівом мстивим… (Вовчок, 1,1955, 332);

Недобре, мстиве почуття душило його, палив біль щойно завданої образи (Гончар, Людина.., 1960, 21);

Був злий [Геннадій] на весь світ. З душевної каламуті його виплоджувалося щось таке мстиве. Хотілося завдати прикрості й іншим (Вол., Місячне срібло, 1961, 132).

Значення в інших словниках

1. мстивий — мсти́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мстивий — Помстливий, лихопомний; сов. злопам'ятний, злопам'ятливий.  Словник синонімів Караванського
3. мстивий — -а, -е. Схильний до помсти. || Який виражає, містить помсту; сповнений помсти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мстивий — МСТИ́ВИЙ, а, е. Схильний до помсти. – Він чоловік без серця, без душі, мстивий, а до того консерватист до смішності (О. Кобилянська); Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Д.  Словник української мови у 20 томах
5. мстивий — Мсти́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мстивий — Мстивий, -а, -е Мстительный. Суддя не мстивий, а всім страшливий. Але сі ніжні істоти мстиві. Вони мстяться над людьми за їх лихі почування. Г. Барв. 400.  Словник української мови Грінченка