мста
МСТА, мсти, ж., поет., уроч. Помста.
Не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас [лихих синів України] найде правда-мста (Шевч., II, 1963, 379);
А тільки злоба в серці запалає. Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (Граб., І, 1959, 312);
[Микита:] А я клянусь зректися мсти і зла. Щоб тільки ти спокійною була (Коч., П’єси, 1951, 71).
Словник української мови (СУМ-11)