мста

МСТА, мсти, ж., поет., уроч.

Помста.

Не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас [лихих синів України] найде правда-мста (Т. Шевченко);

А тільки злоба в серці запалає, Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (П. Грабовський);

[Микита:] А я клянусь зректися мсти і зла, Щоб тільки ти спокійною була (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. мста — мста іменник жіночого роду помста поет.  Орфографічний словник української мови
2. мста — див. кара; помста  Словник синонімів Вусика
3. мста — мсти, ж., поет., уроч. Помста.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мста — ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь).  Словник синонімів української мови
5. мста — МСТА, мсти, ж., поет., уроч. Помста. Не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас [лихих синів України] найде правда-мста (Шевч., II, 1963, 379); А тільки злоба в серці запалає. Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (Граб.  Словник української мови в 11 томах