мугиряка
МУГИРЯ́КА, и, ч., зневажл., лайл.
Збільш. до муги́р.
[Марфуша:] Довідаюсь, чи правда ж тому, що вона покохала якогось простого парубка? .. Ну, якщо тому правда, то .. виміняла шило на швайку: дияконенка на якогось мугиряку! (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)