мугиряка
МУГИРЯ́КА, и, ж., зневажл., лайл. Збільш, до муги́р.
[Марфуша:] Довідаюсь, чи правда ж тому, що вона покохала якогось простого парубка?.. Ну, якщо тому правда, то.. виміняла шило на швайку: дияконенка на якогось мугиряку! (Крон., II, 1958, 333).
Словник української мови (СУМ-11)