мудрагель

МУДРАГЕ́ЛЬ, я, ч., розм., ірон. Той, хто багато роздумує, обмірковує.

— Та я вже бачила таких мудрагелів (Свидн., Люборацькі, 1955, 30);

Мене він не хотів мати радним через те, що я — мудрагель. Побоюється, що забагато знаю за його вчинки (Март., Тв., 1954, 212);

Його трохи гостре обличчя, маленькі колючі й дуже цікаві очі чимось нагадували Кардашеві колгоспних дідів-мудрагелів (Жур., Звич. турботи, 1960, 19).

Значення в інших словниках

1. мудрагель — мудраге́ль іменник чоловічого роду, істота ірон.  Орфографічний словник української мови
2. мудрагель — див. розумний  Словник синонімів Вусика
3. мудрагель — -я, ч., розм., ірон. Той, хто багато роздумує, обмірковує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мудрагель — МУДРАГЕ́ЛЬ, я, ч., розм., ірон. Той, хто багато роздумує, обмірковує. – Та я вже бачила таких мудрагелів (А. Свидницький); Мене він не хотів мати радним через те, що я – мудрагель. Побоюється, що забагато знаю за його вчинки (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. мудрагель — мудраге́ль ірон. розумник (м, ср)||мудрагелик, мудраль  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. мудрагель — МУДРЕ́ЦЬ (дуже розумна, мудра людина; той, хто багато роздумує, обмірковує), МУ́ДРИЙ, МУДРІ́Й розм.; МУДРАГЕ́ЛЬ ірон., МУДРА́К ірон., МУ́ДРИК розм. (той, хто багато роздумує, обмірковує).  Словник синонімів української мови
7. мудрагель — Мудраге́ль і мудраґе́ль, -ля; -г[ґ]е́лі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мудрагель — Мудрагель и мудраґель, -ля м. 1) Умникъ, лукавець, хитрецъ. Мудрагель! куроп'я ззів, а сказав, що само вгризлося. Ном. № 3067. 2) Большая бабочка ночная. Ой не літай, мудраґелю, попід стелю, не пороши миленькому на постелю. н. п.  Словник української мови Грінченка