мужик

МУЖИ́К, а́, ч.

1. заст., розм. Селянин.

Пани б'ються, а в мужиків чуби болять (Номис);

Вона любила це все [роботу в школі], як любить мужик оранку, жнива або тверду лаву, на якій спочиває (М. Коцюбинський);

– Якби мужик з волом не орав, то пан на хорбаці [хребті] й дранки би не мав (В. Стефаник);

Турбай похмуро посміхнувся. І тут збагнув, що він – мужик, селянський син, і тільки... (М. Руденко).

2. перен., заст.,зневажл., лайл. Про невиховану, грубу людину; селюк.

Слава Богові, що пішов у москалі, а то б вона його і так покинула... Мужик! неотеса!.. (Панас Мирний);

– Мужик ти був, Сидоре Сидоровичу, мужиком і залишився. Пристойний тон тобі однаково, що корові сідло (В. Козаченко).

3. розм. Чоловік (у 1 знач.), мужчина.

І жінки, і мужики, і мала дітвора, та що то! і старі повиповзали з хат дивитись на таку прояву (Г. Квітка-Основ'яненко);

Потішав Максим себе тим, що, звичайно, запрошені мужики виберуться на весілля не самі, а в супроводі жінок (Ю. Смолич).

4. розм. Чоловік (у 2 знач.).

– От вже як піду заміж, .. і мужика, і діточок буду обшивати (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Хай лиш спробує, куди воно жінка сама без мужика годиться (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. мужик — мужи́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мужик — Селянин, г. хлоп, фр. Іван; зн. селюк, г. селепко; Р. чоловік, мужчина.  Словник синонімів Караванського
3. мужик — див. селянин; хлібороб; чернь  Словник синонімів Вусика
4. мужик — [мужик] -жиека, м. (на) -жиеков'і/-жиеку, мн. -жиеки, -жиек'іў  Орфоепічний словник української мови
5. мужик — -ика, ч. 1》 заст., розм. Селянин. 2》 перен., заст., зневажл., лайл. Про невиховану, грубу людину; селюк. 3》 заст., розм. Чоловік (у 1 знач.), мужчина. 4》 діал. Чоловік (у 2 знач.), дружина (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мужик — Посполитий, селюх, селянин, гевал, див. хлоп  Словник чужослів Павло Штепа
7. мужик — мужи́к вул. пам'ятник Іванові Федорову (на вулиці Підвальній)(Лучук): Здибаємося під мужиком (Лучук)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. мужик — Мужик богатий, як віл рогатий. Про злого багача, від якого не можна чекати добра. Мужик землю засіває, а пан хліб поїдає. Селянин працює, а врожай дістається панові. Мужика в день обдери, а в ночи він обросте.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. мужик — А, ч. 1. Звертання до чоловіка. Мужик, відійди. 2. злоч. Порядна людина на зоні. Колян — свій мужик.  Словник сучасного українського сленгу
10. мужик — (-а) ч.; мол. Хлопець, молодий чоловік (уживається при звертанні). БСРЖ, 360; ПСУМС, 45  Словник жарґонної лексики української мови
11. мужик — ПРОСТО́ЛЮ́ДИН заст. (той, хто належав до непривілейованих верств суспільства; людина неаристократичного походження), ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬ розм., ПРОСТА́К розм., ПЛЕБЕ́Й зневажл., ЧУПРУ́Н зневажл.; ХЛОП, МУЖИ́К (про людину селянського походження).  Словник синонімів української мови
12. мужик — Мужи́к, -ка́, -жи́че! -жики́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. мужик — МУЖИ́К, а́, ч. 1. дорев., розм. Селянин. Пани б’ються, а в мужиків чуби болять (Номис, 1864, № 1304); Вона любила це все [роботу в школі], як любить мужик оранку, жнива або тверду лаву, на якій спочиває (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах