музичний
МУЗИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до му́зика 1, 2.
За старе піаніно сідала [Любов Прохорівна] щодня, вчилася грати й ненавиділа так звану “систему”, якою приневолювала її вчителька набувати музичних знань (Іван Ле);
– Треба повідати людям, які дорогі та музичні мотиви виховує народна пісня! (Панас Мирний);
Єгор Мовчан створив нову мелодію на текст Думи, скомпонував до неї музичний супровід (І. Волошин);
Збирання і публікація словесного, пісенного та музичного фольклору мають велике громадсько-політичне значення (з наук. літ.);
// Виражений, здійснюваний засобами музики.
Музичний образ;
Музична характеристика дійової особи.
2. Здібний до музики, який любить і тонко розуміє музику.
Ми, українці, музичний народ (М. Рильський);
Музична людина.
3. Який нагадує музику, приємний для слуху; мелодійний.
Музичний голос.
Словник української мови (СУМ-20)