мулати
МУЛА́ТИ, ів, мн. (одн. мула́т, а, ч.; мула́тка, и, ж.).
Нащадки від шлюбу білих із неграми.
На багатьох островах Карибського моря більшість населення – мулати (з навч. літ.);
Одягнений у діри й лати, Спітнілий, темний, як земля, Ти усміхаєшся, мулате, Прибульцям хтозна-відкіля (М. Рильський);
* У порівн. Степова вишка, .. на ній босий чубатий хлопець .. і смаглява, як мулатка, дівчина (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)