мундштук
МУНДШТУ́К, а́, ч.
1. Трубочка, за допомогою якої курять цигарки.
Майстри артілі “Гуцульщина” виробляли такі предмети-дрібнички, як пудрениці, портсигари, шкатулки, мундштуки та ін. (з наук. літ.);
Суходол переломив цигарку надвоє й одну половину вставив у мундштук (з газ.);
// Частина люльки, яку курець бере в рот.;
// Частина цигаркової гільзи з цупкого (компактного) паперу.
Поклавши ногу на ногу, пан тільки те й робив, що чиркав сірником і затягувався пахучою цигаркою з товстим і довгим мундштуком (С. Добровольський).
2. Деталь духового музичного інструмента, яку під час гри беруть у рот або прикладають до губ; сисак.
Він довго трусив мундштуком труби, виливаючи з нього воду (О. Полторацький).
3. Додаткові залізні вудила з підіймальною розпинкою біля піднебіння, за допомогою яких легше правити конем.
Гасає на рудому жеребці Гнат. Сідло рипить, із мундштуків – шматками піна (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)