мурашиний
МУРАШИ́НИЙ, а, е.
Прикм. до мура́шка.
Не підіймаючи очей, Майстер пройшовся серед мурашиної метушні раз, вдруге (Ю. Збанацький);
Ось мурашина купа, і мурашки починають прокидатись (О. Копиленко);
// Власт. мурашкам; такий, як у мурашок.
Може [Бронко] на хвилину спалахнути, як його мати у молодості, це правда, але від батька успадкував мурашину впертість (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)