мурмило

МУРМИ́ЛО, а, ч., зневажл. і лайл.

1. Груба, невихована людина.

– Іди ж, кажу, та сій! Не мимри там під ніс! Аби лиш, Господи, на ниві нам вродило, То буде нам і всім... Чи чуєш ти, мурмило! (П. Гулак-Артемовський).

2. Похмура, непривітна, замкнена людина; відлюдько.

Значення в інших словниках

1. мурмило — мурми́ло іменник чоловічого або середнього роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. мурмило — МУРЛО, див. МУГИР.  Словник синонімів Караванського
3. мурмило — див. відлюдкуватий; грубий  Словник синонімів Вусика
4. мурмило — -а, ч. і с., зневажл. 1》 лайл. Груба, невихована людина. 2》 Похмура, непривітна, замкнена людина; відлюдько.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мурмило — мурми́ло насуплена, похмура людина (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. мурмило — НЕОТЕ́СА розм. (некультурна, невихована, неосвічена людина); МУРЛО́ зневажл., лайл., МУРМИ́ЛО зневажл., лайл., МУДЬ зневажл., лайл., ХАМУ́ЛА заст. зневажл., лайл. (груба, некультурна людина).  Словник синонімів української мови
7. мурмило — МУРМИ́ЛО, а, ч., зневажл. і. лайл. Груба, невихована людина. — Іди ж, кажу, та сій! Не мимри там під ніс! Аби лиш, господи, на ниві нам вродило, То буде нам і всім… Чи чуєш ти, мурмило! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59). 2. Похмура, непривітна, замкнена людина; відлюдько.  Словник української мови в 11 томах
8. мурмило — Мурмило, -ла м. = мурло. Чи чуєш ти, мурмило? Гул.-Арт.(О. 1861. III. 94.).  Словник української мови Грінченка