мучитися
МУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.
1. Зазнавати мук, терпіти фізичні або моральні страждання; страждати.
О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. (Т. Шевченко);
Тиждень мучилась Настуся, не бачивши милого, неначе в огні пропасниці (І. Нечуй-Левицький);
В неволі і ріс, і мучився Тарас, і на недолюдків – на звірів, як меч, він слово піднімав (І. Гончаренко);
Мучились люди, стогін стояв у приміщенні. Той просить води, той щось белькоче, лається в маячінні (О. Гончар).
2. розм. Робити щось, докладаючи великих зусиль.
– От мені мама каже: “Займись музикою”. Ну, що з того? У мене сестра консерваторка, мучилась, мучилась, виламувала пальці і всім життя труїла своїми вправами, а тепер навіть не грає (Леся Українка);
Сестра .. сидить коло столика в кухні й мучиться над новим способом ведення касових книг (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)