мучитися
МУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.
1. Зазнавати мук, терпіти фізичні або моральні страждання; страждати.
О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. (Шевч., 11,1953, 32);
Тиждень мучилась Настуся, не бачивши милого, неначе в огні пропасниці (Н.-Лев., IV, 1956, 231);
В неволі і ріс, і мучився Тарас, і на недолюдків — на звірів, як меч, він слово піднімав (Гонч., Вибр., 1959, 348);
Мучились люди, стогін стояв у приміщенні. Той просить води, той щось белькоче, лається в маячінні (Гончар, II, 1959, 132).
2. розм. Робити щось, докладаючи великих зусиль.
— От мені мама каже.’"Займись музикою". Ну, що з того? У мене сестра консерваторка, мучилась, мучилась, виламувала пальці і всім життя труїла своїми вправами, а тепер навіть не грає (Л. Укр., III, 1952, 616);
Сестра.. сидить коло столика в кухні й мучиться над новим способом ведення касових книг (Вільде, На порозі, 1955, 17).
Словник української мови (СУМ-11)