мідяний
МІДЯНИ́Й, а́, е́.
1. Вигот. з міді (у 1 знач.).
Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Панас Мирний);
У Гриші був невеличкий мідяний патрон від якогось протитанкового снаряда (Л. Смілянський);
* У порівн. Під ногами листя шелестить, наче мідяне (М. Томчаній).
2. Власт. міді; такий, як у міді.
Тоді, коли з міста долітає різкий, мідяний гук військового оркестру.., – гармонія раптом розбивалась, мрія про незаселену людьми країну зникала (Леся Українка).
3. перен. Кольору міді; червоно-жовтий.
Позолотою і мідяним листом вигравали Карпати, коли літак пропливав над гірським перевалом з Ужгорода до Києва (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)