мінятися
МІНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок.
1. ким, чим. Робити взаємний обмін; обмінюватися.
Гострохвостий і Єфросина міняються перснями (І. Нечуй-Левицький);
Цілу осінь він баришникував, мінявся коровами, доки домінявся до того, що привіз .. телицю-ялівку (Григорій Тютюнник);
// чим, перен. Уживається для позначення взаємної дії, зміст якої розкривається іменником.
Вони стояли тихо і тільки часами мінялись уривчастими швидкими фразами (Леся Українка);
Мінявся [Янкель] жартами, посварених мирив, Одному кланявся, а з іншим говорив Про хліб, про урожай та про сільські новини (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
2. Заміняти кого-, що-небудь іншим.
Простирадла на постелях, наволічки [наволочки] не міняються по шість неділь (І. Нечуй-Левицький);
Де-не-де стовбичать вартові, під кущем біля кулемета чути приглушену розмову – саме, видно, міняється наряд. Здає пост Остапенко, приймають Сердюки (О. Гончар).
3. Ставати, робитися іншим; змінюватися.
Заходить сонце, і тони осінніх кольорів міняються щохвилі (С. Васильченко);
Речі не міняються, міняється тільки ставлення до речей. Але єдине поправне ставлення є розумове (В. Підмогильний);
Індиченко наближався, перше враження його почало мінятися (І. Сенченко);
// Змінювати напрям (про вітер).
Аж ось міняється вітер (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)