міряний
МІ́РЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до мі́ряти.
– Йди, каже [Савка], туди, там землі не міряні, бери, займай, скільки сили твоєї (М. Коцюбинський);
І вино стане іншим – не міряне чашею, Як потоки, як сонцем запалені бризки (А. Малишко).
2. розм. Те саме, що мі́рний 1.
Туркіт ішов зразу повільний, міряний, два удари і пауза, два удари і пауза, мов важка їзда по грудді (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)