місиво
МІ́СИВО, а, с., розм.
1. Напіврідка суміш чого-небудь.
Сьогодні зранку прорвало понтонний трубопровід. Сіре місиво дужим фонтаном рвонулося вгору (О. Донченко);
Вали закрутилися в рубчастих гніздах і почали розтирати і роздирати ганчірки, і це місиво потроху ставало ріденьким білим молоком (З. Тулуб);
// Те саме, що ті́сто.
Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (С. Чорнобривець);
// В'язке болото, грязюка (на шляхах, стежках і т. ін.).
Довго м'яв [Олекса] сніг ненадійними черевиками, що аж ніяк не були пристосовані до мокрої снігової каші та густого чорноземного місива (М. Руденко);
Вулиця Маршалкова перетворилася на суцільне багно, що липким глиняним місивом тяглася за постолами (С. Чорнобривець).
2. Корм для худоби або птиці з суміші борошна, м'якини або висівок.
Стара почала поратись по господарству.., робити місиво для свині тощо (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)