місцевість

МІСЦЕ́ВІСТЬ, вості, ж.

1. Яке-небудь місце, простір земної поверхні.

Підступи до перекопських та чонгарських позицій лежали на рівній місцевості (Ю. Яновський);

Він добре орієнтувався в місцевості і тому йшов серед цих прадавніх сивих ярусів каміння так твердо й упевнено, наче проходив тут уже не перший раз (О. Гончар);

Місцевість, відведена під парк, повинна бути здоровою, не малярійною (з наук. літ.).

2. Те саме, що край¹ 5.

З Лубень дуже задоволений, місцевість чудесна, гуляв і катався по Сулі – яка, може, краща за Тетерів (М. Коцюбинський);

Є місцевості веселі, радісні, є похмурі, тривожні .. Кожна місцевість має свою душу (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. місцевість — місце́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. місцевість — (дачна) околиця, район, зона, п! ТЕРЕН, КРАЙ, МІСЦЕ; місцина.  Словник синонімів Караванського
3. місцевість — [м'ісцев'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. місцевість — -вості, ж. 1》 Яке-небудь місце, простір земної поверхні. 2》 Те саме, що край I 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. місцевість — КРАЙ (місцевість, область, район, що має певні природні й кліматичні особливості), СТОРОНА́, КРАЇНА, МІСЦЕ́ВІСТЬ, УКРАЇ́НА заст. Легенький вітрець подихає з теплого краю (Панас Мирний); Мої дитинячі будні У придесенській пройшли стороні (Я.  Словник синонімів української мови
6. місцевість — Місце́вість, -вости, -вості, -вістю; -вості, -стей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. місцевість — МІСЦЕ́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Яке-небудь місце, простір земної поверхні. Підступи до перекопських та чонгарських позицій лежали на рівній місцевості (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
8. місцевість — Місце́вість, -вости ж. Мѣстность. Желех.  Словник української мови Грінченка