міфічний
МІФІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до міфа (у 1 знач.).
Міфічні істоти живуть у драмі [“Лісова пісня” Лесі Українки] цікавим і оригінальним життям (з наук. літ.);
Дівчата пускали на воду вінки, ворожачи на своїх суджених, а шукачі щастя підстерігали міфічний цвіт папороті в лісі (М. Рильський).
2. перен. Овіяний легендами; легендарний (у 2 знач.).
А цей хлоп говорить про якогось міфічного Тараса, про невловимого, що втілений в мислі і бажання народу, якого ні кулею, ані шибеницями не знищиш... (Д. Бедзик).
3. перен. Вигаданий, неіснуючий, фантастичний.
До англійської мови ще дуже мало хто приступається, бояться її трудності (більш міфічної, на мою думку, ніж дійсної) (Леся Українка);
Він [грек] був живий, не древній, не міфічний – з тих клопітних для Греції часів, коли потенціал демографічний на чорноморськім березі осів (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)