набавляти
НАБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш недок., НАБА́ВИТИ, влю, виш; мн. наба́влять; док., чого і без дод.
Збільшувати що-небудь за рахунок надбавки (перев. про ціну, плату і т. ін.); додавати.
Полупенко наобіцяв багато речей, і від того, що полковник не спиняв його й не торгувався, – вирішив, що дає мало, і все набавляв та набавляв (Ю. Яновський);
З того часу йому й набавили десять карбованців у місяць (М. Коцюбинський);
Весняна забастовка мало що дала селянам. Перелякані пани й орендарі спочатку набавили ціну, а коли зерно лягло в ґрунт, зірвали надбавку (М. Стельмах);
// Збільшувати силу, ступінь, інтенсивність і т. ін. чого-небудь, надавати.
Він знав, що отець Ісидор був дуже скупий і що тії слова [нагодувати голодних] набавили йому не малого страху (І. Франко);
Ярина не оглянулась на майдан, завернула за ріг і набавила ходи (О. Десняк).
Словник української мови (СУМ-20)