набрести

НАБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. набрі́в, набрела́, ло́; док., на кого – що, рідко, розм.

Бродячи, ходячи, наткнутися на кого-, що-небудь, опинитися перед кимсь, чимсь.

– Ішов я полями чистими та широкими – далі набрів на діброву густу та красну (Марко Вовчок);

Зійшов [Грицько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзаться (С. Васильченко);

Одного разу Улянка набрела в лісі на щербатий глечик, який стояв під березою (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. набрести — набрести́ дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. набрести — -еду, -едеш; мин. ч. набрів, набрела, набрело; док., неперех., на кого – що, рідко перех., кого, що, розм. Бродячи, ходячи, натрапити на кого-, що-небудь, опинитися перед ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набрести — (на кого) здибувати, здибати, здибати, надибувати, надибати, надибати, натрапляти, натрапити, понатрапляти  Словник чужослів Павло Штепа
4. набрести — НАБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. набрі́в, набрела́, ло́; док., неперех., на кого-що, рідко перех., кого, що, розм. Бродячи, ходячи, наткнутися на кого-, що-небудь, опинитися перед ким-, чим-небудь.  Словник української мови в 11 томах
5. набрести — Набрести см. наброджувати.  Словник української мови Грінченка