набрести
НАБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. набрі́в, набрела́, ло́; док., на кого – що, рідко, розм.
Бродячи, ходячи, наткнутися на кого-, що-небудь, опинитися перед кимсь, чимсь.
– Ішов я полями чистими та широкими – далі набрів на діброву густу та красну (Марко Вовчок);
Зійшов [Грицько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзаться (С. Васильченко);
Одного разу Улянка набрела в лісі на щербатий глечик, який стояв під березою (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набрести — набрести́ дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- набрести — -еду, -едеш; мин. ч. набрів, набрела, набрело; док., неперех., на кого – що, рідко перех., кого, що, розм. Бродячи, ходячи, натрапити на кого-, що-небудь, опинитися перед ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набрести — (на кого) здибувати, здибати, здибати, надибувати, надибати, надибати, натрапляти, натрапити, понатрапляти Словник чужослів Павло Штепа
- набрести — НАБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. набрі́в, набрела́, ло́; док., неперех., на кого-що, рідко перех., кого, що, розм. Бродячи, ходячи, наткнутися на кого-, що-небудь, опинитися перед ким-, чим-небудь. Словник української мови в 11 томах
- набрести — Набрести см. наброджувати. Словник української мови Грінченка