набрести
НАБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. набрі́в, набрела́, ло́; док., неперех., на кого-що, рідко перех., кого, що, розм. Бродячи, ходячи, наткнутися на кого-, що-небудь, опинитися перед ким-, чим-небудь.
— Ішов я полями чистими та широкими — далі набрів діброву густу та красну (Вовчок, VI, 1956, 229);
Зійшов [Грицько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзаться (Вас., І, 1959, 162);
Одного разу Улянка набрела в лісі на щербатий глечик, який стояв під березою (Донч., Вибр., 1948, 262).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набрести — набрести́ дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- набрести — -еду, -едеш; мин. ч. набрів, набрела, набрело; док., неперех., на кого – що, рідко перех., кого, що, розм. Бродячи, ходячи, натрапити на кого-, що-небудь, опинитися перед ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набрести — (на кого) здибувати, здибати, здибати, надибувати, надибати, надибати, натрапляти, натрапити, понатрапляти Словник чужослів Павло Штепа
- набрести — НАБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. набрі́в, набрела́, ло́; док., на кого – що, рідко, розм. Бродячи, ходячи, наткнутися на кого-, що-небудь, опинитися перед кимсь, чимсь. Словник української мови у 20 томах
- набрести — Набрести см. наброджувати. Словник української мови Грінченка