набридливий

НАБРИ́ДЛИВИЙ, а, е.

Який набридає.

Сіявся дрібний набридливий дощик (С. Журахович);

Гриця аж занудило від базікання цинічного набридливого пасажира (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. набридливий — (який набридає) надокучливий, настирливий, підсил. нудний.  Словник синонімів Полюги
2. набридливий — набри́дливий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. набридливий — див. ДОКУЧЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. набридливий — див. докучливий; нав'язливий  Словник синонімів Вусика
5. набридливий — -а, -е. Який набридає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. набридливий — НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
7. набридливий — НАБРИ́ДЛИВИЙ, а, е. Який набридає. Сіявся дрібний набридливий дощик (Жур., Вечір.., 1958, 135); Макар весь час поривався вийти з приміщення, щоб як-небудь відкараскатись від набридливого співбесідника (Добр., Тече річка.., 1961, 39).  Словник української мови в 11 томах
8. набридливий — Набридливий, -а, -е Надоѣдливый.  Словник української мови Грінченка