наброїти

НАБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., розм.

Наробити шкоди, чогось неприємного; нашкодити.

Як залицявся [Хапко] до Пушкаренкової Мотрі, то у два тижні такого наброїв, набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Марко Вовчок);

Дощ таки наброїв нам: ціла верства снопів підмокла (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. наброїти — набро́їти дієслово доконаного виду накоїти; нашкодити розм.  Орфографічний словник української мови
2. наброїти — -ою, -оїш, док., розм. Наробити чогось неприємного, шкоди; нашкодити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наброїти — Накоїти  Словник застарілих та маловживаних слів
4. наброїти — НАКО́ЇТИ чого, у питальних зворотах — що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду), СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ) що, УКО́ЇТИ (ВКО́ЇТИ) розм., НАТВОРИ́ТИ розм., НАБРО́ЇТИ розм., НАКОЛОБРО́ДИТИ чого і без додатка, розм.  Словник синонімів української мови
5. наброїти — Набро́їти, -бро́ю, -бро́їш чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. наброїти — НАБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., розм. Наробити чогось неприємного, шкоди; нашкодити. Як залицявся [Хапко] до Пушкаренкової Метрі, то у два тижні такого наброїв, набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив...  Словник української мови в 11 томах
7. наброїти — Набро́їти, -ро́ю, -їш гл. Накуралесить, надѣлать глупостей. Тепер же на мене звертає, сама наброївши біди. Котл. Ен. VI. 13.  Словник української мови Грінченка