наброїти
НАБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., розм. Наробити чогось неприємного, шкоди; нашкодити.
Як залицявся [Хапко] до Пушкаренкової Метрі, то у два тижні такого наброїв, набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Вовчок, Вибр., 1937, 297);
Дощ таки наброїв нам: ціла верства снопів підмокла (Кач., II, 1958, 133).
Словник української мови (СУМ-11)