набурмосений
НАБУРМО́СЕНИЙ, а, е, розм.
Те саме, що насу́плений 2.
Іноді він Терень зовсім мінявся: ставав хмурим, мовчазним, набурмосеним. Дивився спідлоба, понуро, з ворожим підозрінням (В. Винниченко);
Лукія зупиняється біля набурмосених переселенок, виходить до них, намагаючись розгадати, чим, вони на цей раз розлючені (О. Гончар);
* Образно. Коли опритомнів [Василь], то побачив над головою ранкове набурмосене небо (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)